СОЛОВЙОВ Сергій Костянтинович (1881 – 1941) – хірург, доктор медичних наук, професор. Закінчив духовне училище у м. Торжку і Тверську духовну семінарію, а у 1907 р. – медичний факультет Юр’ївського університету. У 1908 р. переїхав до Петербурга, де працював на лікарських посадах та одночасно – у відділі загальної патології Інституту експериментальної медицини у Е. С. Лондона над дисертацією “Про зміни стравотравлення при різних дефектах кишківника”. Після захисту дисертації обіймав посаду асистента в Інституті вдосконалення лікарів. Пізніше працював на кафедрі загальної хірургії Воронезького університету. З 1923 по 1930 рр. – був деканом медичного факультету Воронезького університету.
Період довоєнних років пов’язаний з активною педагогічною, хірургічною та науковою діяльністю Соловйова С. К. в Дніпропетровську. З 1931 до 1941 р. – завідував кафедрою факультетської хірургії Дніпропетровського медичного інституту.
Науково-практичний напрям діяльності Соловйова С. К. – захворювання щитовидної залози, яким присвячено дві кандидатські дисертації. Під його керівництвом кафедра займалася проблемою лікування ехінокока печінки. На цю тему Сергій Костянтинович опублікував монографію. Йому також належать роботи про закриття черевної порожнини наглухо після холецистектомії, лікування крипторхізму, гінекомастії та ін. За час його керівництва співробітники кафедри захистили 10 кандидатських дисертацій. Значна кількість дисертаційних робіт присвячена питанням військово-польової хірургії, пораненням грудної клітки, черева, пораненням розривними кулями та ін. Він запропонував модифікацію шини для іммобілізації при переломах стегна.
У серпні 1941 р. Сергій Костянтинович разом з Дніпропетровським медінститутом евакуювався до Ставрополя, де обірвалося його життя.
Проблеми, над якими працював Сергій Костянтинович Соловйов, не втратили актуальності в сучасній хірургії. Колектив кафедри хірургії №1 зберігає і примножує здобутки свого вчителя та вибудовує нову сучасну хірургію 21-го століття.
