Володимир Павлович Аршава – терапевт, доктор медичних наук, професор. Народився 6 січня 1916 р. у місті Катеринославі (нині Дніпро). Батько був зубним техніком, а мати домогосподаркою.
Після закінчення Дніпропетровського медичного інституту (нині – Дніпровський державний медичний університет) в 1939 р. і до жовтня 1941 р. служив військовим лікарем на Далекому Сході.
З 1944 до 1946 р. завідував міським відділом охорони здоров’я м. Павлоград, з 1946 до 1949 р. очолив терапевтичне відділення Дніпропетровської обласної лікарні.
З 1949 р. працював на посаді асистента кафедри факультетської терапії ДМІ (з 1952 р. госпітальної терапії № 1). Володимир Павлович є учнем наукової школи академіка М. Д. Стражеско. Безпосереднім вчителем В. П. Аршави був професор Ілля Соломонович Слуцький. На формування наукового світогляду в студентські роки особливо вплинули лекції професорів терапевтів: Древецького учня С. С. Боткіна, А. М. Коріцкого і професорів-хірургів Я. О. Гальперна і С. К. Соловйова.
У 1954 – 1955 pp. В. П. Аршава зацікавився проблемою лікування хворих на ревматизм, захищає кандидатську дисертацію «Вітамін В, при ревматизмі». З 1955 р. працював на посаді доцента кафедри факультетської терапії педіатричного факультету. З грудня 1956 р. до червня 1959 р. працював у Йемені, надавав лікувальну допомогу населенню та брав участь у підготовці національних кадрів серед медичних працівників.
З 1959 до 1986 р. працював на посаді доцента, а після захисту докторської дисертації «Якісна оцінка й функціональна характеристика еритрона у хворих на хронічне легеневе серце» на посаді професора кафедри госпітальної терапії № 1 ДМІ. Володимир Павлович запропонував новий розрахунок для оцінювання реакції трансгемірування шляхом використання першої інтерполяційної формули Ньютона.
Науковий напрям – проблеми пульмонологій та кардіології, недостатності кровообігу, порушень обміну речовин. Вивчав механізми функції зовнішнього дихання, апарата кровообігу та функціонального стану еритроцитів у хворих з хронічними захворюваннями легень. Під керівництвом В. П. Аршави захищено дві кандидатські дисертації та дві докторські дисертації. Він є автором понад 120 наукових праць. Нагороджений медалями, грамотами МОЗ України.
Професор В. П. Варшава залишив великий творчий спадок науці внутрішньої медицини, своїм учням, колегам, послідовникам як вдумливий вчений і талановитий педагог. А ще він залишається в нашій історії як унікальний професіонал – лікар від Бога, людина високого інтелекту і культури. Це саме ті якості, які з покоління в покоління передаються нашим викладачам і студентам.
