Володимир Іванович Архипенко – видатний морфолог минулого століття, блискучий лектор, талановитий педагог, завідувач кафедри гістології ДДМУ. Він присвятив своє життя вивченню таємниць гістології. Згуртував на кафедрі талановитий колектив однодумців і вправно керував ним протягом 27 років.
Володимир Іванович Архипенко народився 21 липня 1925 року в Харкові у сім’ї службовців. Його батько був інженером-лісівником, мати викладала в школі. Культурна, освічена жінка, саме вона вплинула на виховання сина, прищепивши йому любов до книг і музики. В дитинстві, в шкільні роки, він багато читав, захоплювався спортом, особливо футболом. Мріяв стати льотчиком на зразок легендарного Чкалова.
З початком Другої світової війни 18-річний юнак добровільно пішов на фронт. У 1943 році він був курсантом артилерійського училища, а в 1944 р. у складі військ Другого Білоруського фронту на передовій вже командував кулеметним взводом. Отримав бойові нагороди.
Після важкого поранення у 1944 році довго лікувався в шпиталі. Побачивши важку, але таку важливу роботу медиків, вирішив стати лікарем. Після закінчення війни у 1945 році Володимир Іванович екстерном склав іспити та закінчив середню школу. Цього ж року вступив на лікувальний факультет Харківського медичного інституту.
Студентські роки назавжди залишились у його пам’яті. Незабутнє враження залишили лекції професорів Б. В. Альошина з гістології, А.І. Утевського з біохімії, Р.Д. Сінельнікова з нормальної анатомії, Д.Є. Альперна з патологічної фізіології. Особливий вплив на формування поглядів В.І. Архипенка як науковця здійснив завідувач кафедри гістології ХМІ професор Б.В. Альошин, якого В.І. Архипенко вважав своїм вчителем. З першої ж лекції він справив величезне враження, підкоривши студентів ерудицією та любов’ю до свого предмета й науки. Блискучий експериментатор, професор Альошин багато часу та уваги приділяв студентам та аспірантам, завжди вислуховував їхні думки та давав можливість проявити себе. Це й визначило подальший професійний та науковий шлях Володимира Івановича Архипенка.
Володимир Іванович брав активну участь у роботі студентського наукового гуртка. Профілем його наукових досліджень була гістофізіологія ендокринної системи, передусім щитовидної залози. У 1950 році в матеріалах Першого Всесоюзного з’їзду студентів-гуртківців була надрукована його перша наукова робота «Взаємодія лімфоцитів та епітелію зобної залози та мигдалин в умовах імплантації за методом професора Лазаренка».
Після закінчення інституту в 1951 р. вступив до аспірантури на кафедру гістології Харківського медичного інституту (ХМІ), а з 1952 р. став аспірантом цієї кафедри. У 1956 захистив кандидатську дисертацію на тему «Щитовидна залоза при експериментальному наркозі» під керівництвом професора Б.В. Альошина. В роботі вперше описано реакцію щитовидної залози при експериментальному наркозі, що стало значним внеском у науку.
З 1960 р. В.І. Архипенко став доцентом кафедри гістології ХМІ. У 1966 р. в Харкові він захистив докторську дисертацію «Стан щитовидної залози та систем її регуляції при пухлинному процесі». Робота детально вивчала реакцію щитовидної залози, гіпофіза та гіпоталамуса при пухлинному процесі.
З лютого 1962 по 1989 рік Володимир Іванович очолював кафедру гістології Дніпропетровського медичного інституту (нині ДДМУ). Під його керівництвом кафедра розробила методику рідинної дезінтеграції тканин та винайшла рідинний дезінтегратор. Дослідження охоплювали стан ендокринної системи при пухлинному процесі, механізми дії гормонів та вплив гормонів на клітинну поверхню. Для цього були створені нові лабораторії – радіоізотопна та культури тканин.
У період, коли існували різні погляди щодо механізму дії гормонів, професор Архипенко запропонував оригінальну унітарну теорію, яка довела універсальний принцип дії гормонів незалежно від їх хімічної природи. Результати численних досліджень in vivo та in vitro підтвердили правильність цієї теорії.
Велике значення професор надавав підготовці молодих науковців. Під його керівництвом виконано 4 докторські та 27 кандидатських дисертацій. Разом із учнями він продовжив дослідження в галузі гістології та електронної мікроскопії, очолюючи лабораторію ЦНДЛ.
В.І. Архипенко був постійним учасником міжнародних конгресів, головував на всесоюзних та республіканських з’їздах морфологів, очолював Дніпропетровське товариство анатомів, гістологів та ембріологів, був почесним членом Президії товариства анатомів, гістологів та ембріологів України. Під його керівництвом підготовлено плеяду талановитих учнів, які очолили кафедри в Дніпропетровську та інших містах України.
Був чудовим лектором і популяризатором гістології, читав лекції не лише студентам медичного факультету, а й біологам, вчителям та лікарям міста та області. Професор активно займався організаційною роботою та громадською діяльністю: у 1971–1975 рр. він був деканом педіатричного факультету, членом парткому інституту, правління республіканського товариства ендокринологів та генетиків.
Володимир Іванович відзначався простотою, добротою та чуйністю у спілкуванні, користувався повагою серед колег і студентів. На честь професора лекційна аудиторія №2 морфологічного навчального корпусу ДДМУ донині носить його ім’я.
Діяльність професора В.І. Архипенка мала виняткове значення для розвитку морфології та медичної освіти в Україні. Його наукові відкриття, педагогічна майстерність і наставництво молодих учених сприяли підвищенню рівня наукових досліджень та формуванню нових поколінь лікарів і морфологів. Його внесок продовжує надихати сучасних науковців та студентів ДДМУ і є прикладом поєднання науки, освіти та служіння суспільству.
