Катерина Василівна Попова – видатний терапевт, науковець і педагог, професор, заслужений працівник вищої школи УРСР, багаторічна завідувачка кафедри факультетської терапії Дніпропетровського медичного інституту (нині – кафедра внутрішньої медицини 1 ДДМУ). Її професійна діяльність була нерозривно пов’язана з розвитком клінічної медицини, медичної освіти та науки.
Народилася Катерина Попова 7 грудня 1925 року в родині медичних працівників. Її батько працював фельдшером, мати була лікарем. Дитинство припало на складні передвоєнні роки, а навчання в школі було перерване у 1941 році у зв’язку з початком Другої світової війни. Під час окупації Дніпропетровська родина була вимушена переїхати до села Привольне Дніпропетровської області, де проживала до 1943 року.
Повернувшись до Дніпропетровська, Катерина Василівна прийняла тверде рішення здобути освіту й стати лікарем. У 1944 році вона екстерном склала іспити за середню школу, отримала атестат з відзнакою, закінчила підготовчі курси та вступила на лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту. Під час навчання активно займалася громадською роботою, була членом і секретарем комсомольського бюро потоку. У червні 1949 року закінчила інститут з відзнакою.
Прагнення до наукової діяльності зумовило продовження навчання в аспірантурі на кафедрі фармакології (1949–1952 рр..). У цей період її наукові дослідження були присвячені фармакологічній корекції серцево-судинних розладів. 26 травня 1953 року Катерина Василівна захистила кандидатську дисертацію, після чого працювала асистентом кафедри фармакології.
Потяг до клінічної роботи призвів до переходу Катерини Василівни на кафедру госпітальної терапії № 1. Тут з 1955 по 1965 рік вона працювала асистентом, продовжила свою науково-дослідну й клінічну роботу під керівництвом видатного вченого-терапевта – професора І.І. Крижанівської. Колом наукових інтересів молодого асистента стали проблеми кардіології, недостатності кровообігу, порушень обміну речовин як факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань.
Характерними ознаками наукової діяльності Катерини Василівни завжди булакомплексність та методичність у підходах до розв’язання поставлених задач, а також тісний зв’язок питань, що вивчалися, з потребами практичної медицини.
К.В. Попова була куратором лікувальної роботи на базі терапевтичного відділення обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Систематично проводила консультації та брала участь у консиліумах як на клінічній базі кафедри, так і в лікарнях міста й області.
1964 року захистила докторську дисертацію, присвячену ролі центральної нервової системи в реакціях організму при недостатності кровообігу. У вересні 1965 року вона була обрана завідувачкою кафедри факультетської терапії педіатричного і санітарно-гігієнічного факультетів, а у 1966 році їй було присвоєно вчене звання професора.
Протягом багатьох років керівництва кафедрою Катерина Василівна приділяла велику увагу навчально-методичній роботі, удосконаленню викладання клінічних дисциплін і підготовці лікарських кадрів. Під її орудою були розроблені нові методичні підходи до викладання факультетської терапії, видані навчальні та навчально-методичні посібники, створені наочні матеріали, які тривалий час використовувалися у медичних закладах вищої освіти України та колишнього СРСР. Була майстринею викладання клінічної дисципліни, багато часу приділяла лікувальній роботі. Не одне покоління лікарів ще й сьогодні з вдячністю згадує її високопрофесійні лекції, змістовні клінічні огляди, цікаво проведені практичні заняття.
К.В. Попова – авторка й співавторка 175 наукових праць, монографій, винаходу, брала активну участь у роботі всесоюзних і республіканських з’їздів та конференцій. Під її керівництвом пройшли навчання 4 аспіранти й 20 клінічних ординаторів, було захищено 11 кандидатських дисертацій.
Велику увагу професорка Попова приділяла лікувальній та громадській діяльності, багато років працювала у професійних наукових товариствах, очолювала обласне наукове товариство кардіологів і терапевтів, брала участь у роботі проблемних та методичних комісій інституту.
Катерина Василівна Попова відзначена численними нагородами та почесними званнями, її ім’я занесене до Книги Пошани ДДМУ. Завершивши керівництво кафедрою у 1991 році, вона ще багато років продовжувала працювати професором і професором-консультантом, передаючи свій досвід молодшим колегам.
Катерина Василівна пішла з життя 30 червня 2006 року. Її життєвий і професійний шлях є прикладом відданого служіння медицині, освіті та науці, а пам’ять про неї зберігається в історії ДДМУ, в серцях учнів і колег.
