ДЗЕРЖИНСЬКИЙ Владислав Едмундович (1881 – 1942) – невропатолог, доктор медицини, професор. Перший завідувач кафедри неврології (1919-1922) Катеринославської медичної академії.
Народився 10 березня 1881 року у маєтку Оземблово Ошмянського повіту Віленської губернії (нині Мінська обл. Республіки Білорусь), де проживала родина Дзержинських.
Медичну освіту здобув у Московському університеті (1900-1905), був учнем відомого медика-невролога професора В. К. Рота. Працював у єдиній на всю Тверську губернію клініці для душевнохворих у селищі Бурашево (1905-1908), надалі – у московській клініці нервових хвороб (1908-1913), якою керував професор В. К. Рот. Захистив докторську дисертацію “Развитие надпочечных желез. Гистогенез, онтогенез и филогенез”, доктор медицини (1910).
У 1913 р. разом з родиною жив і працював у Харкові. Викладав у Харківському університеті (1913-1919). Керував поліклінікою при лікарні нервових хвороб. Брав активну участь в організації спеціалізованої медичної допомоги (лікування психічнохворих) на Луганщині.
З 1915 р. викладав на медичному факультеті Харківського університету. Збагатив медицину вперше зробленим описом захворювання, яке отримало назву “синдром Дзержинського” (1913). За часів Першої світової війни працював лікарем у Пензі, перебував на фронті.
Період з 1919 по 1922 рік пов’язаний з активною роботою в м. Катеринослав. З початку 1919 р. – професор неврології Катеринославської медичної академії, завідувач кафедри та клініки нервових хвороб медичного факультету, декан медичного факультету. Заснована В. Е. Дзержинським кафедра переформована на дві – кафедру нервових хвороб та кафедру психіатрії. Проректор Катеринославської медичної академії (1920-1922). Зробив значний внесок у вивчення проблем інфекційного енцефаліту. Затверджений Наркомосом України (1921) завідувачем науково-дослідної кафедри психоневрології: розробив її структуру, підібрав кадри, визначив напрями досліджень.
У 1922 році переїхав до Польщі, де очолив ординатуру неврологічного відділу військового шпиталю у Пшемислі, а потім – окружного шпиталю у Кракові. Працював у Лодзі старшим ординатором неврологічного відділу шпиталю. Видав 92 наукові праці. Автор першого академічного польського підручника з неврології (1925). Відомий як автор багатьох наукових праць практичної неврології. Член польського неврологічного товариства, брав активну участь у його роботі. Нагороджений Золотим Хрестом Заслуги (1928).
Нині в академії плідно працюють кафедри: неврології, психіатрії, наркології і медичної психології, нервових хвороб та нейрохірургії ФПО, які в джерелах своєї історії і інноваційному розвитку дбайливо несуть ім’я засновника кафедр і фундатора наукових напрямів професора Владислава Едмундовича Дзержинського.
