Відкриває сторінку пам’ятних дат ім’я видатного вченого, патологоанатома, д.м.н. професора Івана Петровича Коровіна, 18 січня виповнюється 160 років від дня його народження. Робота в Катеринославській медичній академії припадає на останні роки його життя. Він завідував кафедрою патанатомії та за сумісництвом судової медицини у середині 20-х років минулого століття, а саме з грудня 1923 року по липень 1927 р. Яскрава особистість, талановитий вчений, він все своє життя зі студентської лави присвятив патологічній анатомії, науковій та викладацькій діяльності та багато зробив в цьому напрямку медицини.
Іван Петрович Коровін народився 6 (18) січня 1865 р. у родині священника в селі Житніковському Каргапольської волості Шадринського повіту Пермської губернії. Ззакінчив духовне училище та Пермську духовну семінарію, а у 1888 році вступив на медичний факультет до Пермського університету. Вже з 3 курсу виконував обов’язки помічника прозектора при кафедрі патологічної анатомії, а з 4-5 курсів – при кафедрі судової медицини. В студентські роки брав активну участь у науковій роботі, а також у ліквідації епідемії холери в Томській губернії. Його наукова праця цього періоду «Про походження раптової смерті від причин, що лежать у серці» була відзначена золотою медаллю й опублікована у «Відомостях Томського університету». Університет Коровін закінчив у 1893 році. А наступного року переїхав до Санкт-Петербургу, отримав посаду прозектора кафедри патологічної анатомії Військово-медичної академії. Склав іспити на науковий ступінь доктора медицини, у 1897 р. захистив докторську дисертацію на тему «Патологічна анатомія уремії». З 1899 р. удосконалював свій досвід в анатомічних, патолого-анатомічних та бактеріологічних інститутах Німеччини, Австрії, Італії, Швейцарії та Франції, ознайомився з виробництвом оптичних інструментів, головним чином мікроскопів. Працюючи в Петрограді, мав свою, одну з найкращих, клініко-бактеріологічну і патолого-анатомічну лабораторію. На початку 1900-х років у складі комісії по боротьбі з чумною епідемією був командирований в Астраханську, а згодом у Саратовську та Самарську губернії для розтину трупів з метою встановлення джерела зараження.
Другий період життя професора пов’язаний з роботою у Пермському державному університеті. Він завідував кафедрою патологічної анатомії, читав студентам лекції з судової медицини, бувконсультантом з судової медицини при губернському відділі охорони здоров’я, щорічно читав лекції з судової медицини для юристів, завідував обласною судово-медичною лабораторією та проводив судово-медичні дослідження для Пермської, В’ятської, Єкатеринбурзької, Челябінської та Тюменської губерній. Професор Коровін в університеті був центральною фігурою. Декан медичного факультету, судовий експерт Уральського краю, організатор заходів щодо боротьби з епідеміями у Пермському краї, за висловом студентів – рідний батько студентства. Тому, коли Іван Петрович за станом здоров’я приймає рішення переїхати до Дніпропетровська, професура, лікарі, студенти вмовляли його не залишати університет.
Переїзд професора І.П. Коровіна до Дніпропетровська став важливою подією для наукової медичної спільноти міста та України. Це відзначив 1 Всесоюзний з’їзд патологів, що вперше відбувся на території України в Харкові 14.10.1926 року. Видатного вченого привітали на першому ж засіданні з’їзду як засновника першого в країні товариства патологів, людину з визначними організаторськими здібностями, виключно працелюбного й досвідченого викладача, як свідка та учасника відкриття у 1890-х роках до цього невідомого паразита сибірської двоустки, як керівника та вчителя могутньої трійки науковців – Максимова, Шора та Соболева, які вийшли з надр Військово-медичної академії, як керівника цілої плеяди молодих лікарів, що захистили дисертації у ВМА, як автора цілого ряду солідних праць з огляду патологічної літератури, що відіграло велику роль у зближенні вітчизняних та німецьких патологів.
В Дніпропетровську професор Коровін почав активно розгортати свою діяльність. Треба відзначити, що за три роки при дуже невеликих засобах, що відпускалися на кафедру, йому вдалося зробити дуже багато і в справі викладання, і в справі організації кафедри. Треба відмітити, що в цей час на кафедрі працюють вже 5 асистентів: Е.Кураєв, П. Еліашевич, Н. Пісьменна, Р.Фішман, І. Зільберт. Велика увага приділяється науковій роботі кафедри. І.П. Коровін є автором 20 великих наукових праць, серед яких слід зазначити написану у Дніпропетровську монографію «Техніка розтину трупів та патогістологічних досліджень», а також працю Є.О. Кураєва, написану під керівництвом І.П. Коровіна, присвячену вивченню злоякісних новоутворень у Дніпропетровську.
Попри тяжке хронічне захворювання, І.П. Коровін, окрім завідування кафедрами, керував міською судово-медичною трупарнею. Був головою Дніпропетровської філії Українського товариства патологів.
Іван Петрович Коровін помер 23 липня 1927 року від туберкульозу. Після розтину його головний мозок зберігався в Українському музеї – Пантеоні видатних діячів України.
З приводу смерті професора І.П. Коровіна та почесного голови Дніпропетровської філії патологів професора А.І. Тальянцева (8.05 1929 р.) учень Івана Петровича Євген Олександрович Кураєв написав у 1929 р.: «Обидва небіжчики – представники старих шкіл, але представники найблискучіших часів розвитку патоморфології та патофізіології. Чіткість, ясність і точність їх наукової думки – то наслідок активної власної та суспільної роботи з великими представниками доби розвитку патології. Їхнє життя, їхня наукова робота мусять бути постійними стимулами до роботи молодших представників сучасної патології…».
