23 травня виповнюється 165 років з дня народження Івана Віссаріоновича Троїцького – відомого вченого, одного із засновників педіатрії в Україні. Він є представником славної плеяди педіатрів початку ХХ століття, історіографом.
Професор І. В. Троїцький народився в Чернігівській губернії, в сім’ї бідного священника. Був старанним, допитливим і дуже здібним юнаком. Чернігівську гімназію закінчив з золотою медаллю і вступив на перший курс медичного факультету Київського університету. Зі студентських років основним профілем його наукових інтересів стає педіатрія.
По закінченні університету він працює земським лікарем у Чернігівській губернії, потім у Відні ознайомлюється з акушерством у клініці професора Брауна та педіатрією в клініці Відерлофера. В цей же час працює над докторською дисертацією «Матеріали до вчення про епідемічний паротит», яку публічно захищає в 1883 році. Професора Троїцького вважають основоположником вчення про епідемічний паротит.
Восени 1919 року він одержав запрошення заснувати і очолити кафедру дитячих хвороб на медичному факультеті Катеринославського університету, який з 1920 року виокремився у самостійний медичний заклад – Катеринославську медичну академію. Основним завданням професора на цьому етапі було створення клініки для занять зі студентами. У його розпорядження відійшло приміщення колишньої лікарні ім. Алексеєнка на 50 ліжок. На базі цієї лікарні по Пушкінському проспекту, 26 і було створено клінічну кафедру дитячих хвороб.
Протягом усього свого професійного життя професор Троїцький написав майже 150 наукових праць, зокрема, 4 керівництва, в яких відбито майже всі актуальні проблеми педіатрії того часу. Його ім’я і наукові роботи були відомі не тільки в Україні, але і за кордоном.
Результатом його багаторічної діяльності стала наукова праця «Вчення про дитячі хвороби в історичному його розвитку», що охоплює період понад дві тисячі років. А «Курс лекцій з хвороб дитячого віку» став першим керівництвом в Україні, що побачив світ ще у 1887 році. Професор Троїцький першим вказав на необхідність проведення низки заходів з охорони здоров’я матері та дитини; створив «Союз боротьби з дитячою смертністю», став ініціатором скликання першого міжнародного з’їзду педіатрів у Парижі в 1912 році і першого Всеросійського з’їзду дитячих лікарів у Петербурзі, на якому був обраний почесним головою та членом ради Всеросійського товариства дитячих лікарів. Він був видатним історіографом педіатрії.
Життя Івана Віссаріоновича Троїцького – яскравий приклад самовідданого служіння своїй справі, своєму народу. Він присвятив його здоров’ю і добробуту матері та дитини. Він писав: «Облегчение участи будущих матерей, как наиболее надежный залог здорового потомства, улучшение жизни кормящих грудью, как верная гарантия правильного развития ребенка, поднятие способности его к вредным влияниям, увеличение его сил в борьбе с наступающими заболеваниями, правильная систематическая забота о предоставлении детям первого возраста достаточной бесспорно полезной пищи для них, согласный с требованиями гигиены уход, здоровая обстановка – вот те кардинальные требования, следуя которым можно достигнуть того, что высокая смертность младенцев отойдет в область преданий…». Ця своєрідна програма дій, сформульована І. В. Троїцьким на початку ХХ століття, залишається надзвичайно актуальною і сьогодні.
Професор І. В. Троїцький по праву є засновником освітнього напряму педіатрія в Дніпровському державному медичному університеті. Сьогодні продовжувачами творчих починань, видатного вченого і педагога є кафедри пропедевтики дитячих хвороб, госпітальної педіатрії 1 та госпітальної педіатрії 2 та неонатології, факультетської педіатрії та медичної генетики.
